Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь,
Залився болем, плачем, жалем...
Ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців, Цей день нагадує нам про всіх загиблих, замучених у фашистській неволі, померлих в тилу з голоду.
У багатьох країнах цього дня приспускають державні прапори і згадують цю війну. З нагоди відзначення Дня скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні у бібліотеці оформлено виставку „Тихі зорі вічної пам'яті”.
...Темрява. Туман. Тиша. Але тиша тривожна. Прикордонники сторожко прислухаються. На протилежному березі Бугу гітлерівські війська закінчують останні приготування. Наводяться тисячі гармат, до літаків підвішуються бомби, заправляються пальним танки. О четвертій годині ранку німецька авіація скидала бомби на Київ та інші міста України.
Страшне слово „війна" увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Важко передати, якою трагедією для них був перший день війни. Усіх охопило пронизливо-щемливе почуття тривоги за свою Вітчизну, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.